Підготовка до ректороманоскопії


Навчальна мета: уміти підготувати хворого до ректороманоскопії; надати необхідного положення хворому під час процедури.

Виховна мета: усвідомити значення ретельної підготовки хворого до процедури.

Початковий обсяг знань: знати показання та протипоказання до ректороманоскопії.

Оснащення:

1) ректороманоскоп;

2) вазелін;

3) кухоль Есмарха;

4) гумові рукавички.

Показання до проведення ректороманоскопії: виділення з прямої кишки гною, слизу, крові; наявність болю в прямій кишці, стійкі закрепи, особливо у людей похилого віку; необхідність взяття шматочка слизової оболонки товстої кишки для гістологічного дослідження напередодні ректальних лікувальних процедур (кишковий душ, грязьові тампони).

Протипоказання до проведення ректороманоскопії: тяжкий загальний стан хворого; гострі та гнійні процеси в ділянці відхідника, рубцеві звуження прямої кишки.

Послідовність дій під час підготовки хворого до процедури

1. У разі закрепів підготовку хворого починають за кілька днів до дослідження. Щоденно призначають по 50 г рицинової або оливкової олії і ставлять очисні клізми напередодні ввечері та вранці до виділення чистої води. Останню клізму роблять вранці за 2 год до обстеження.

2. Якщо випорожнення нормальні, то достатньо однієї клізми напередодні ввечері та вранці за 2 год до проведення обстеження.

Положення хворого під час процедури. Найбільш зручне для введення ректороманоскопа положення хворого — колінно-ліктьове: хворий стає на коліна на стіл для перев´язок так, щоб ступні звисали за його край, а лікті чи плечі упиралися в стіл. Друге можливе положення хворого — лежачи на правому боці з трохи піднятим тазом.

Дезінфекція ректороманоскопа (див. «Методичні рекомендації щодо дезінфекції, передстерилізаційного очищення та стерилізації гнучких ендоскопів та інструментів до них»).

Научный редактор: Строкина О.А., терапевт, врач функциональной диагностики. Практический стаж с 2019 года.
Февраль, 2019г.

Ректороманоскопия представляет собой эндоскопический метод исследования, который используют для диагностики состояния слизистой оболочки прямой кишки и части сигмовидной кишки. Для проведения исследования используется специальный прибор – ректороскоп, который выглядит как длинная, небольшого диаметра жесткая металлическая трубка, содержащая осветительный прибор и механизм для подачи воздуха. Существует также гибкий ректороскоп, но представлен он гораздо меньше в клиниках.

В начале процедуры воздухом раздувается прямая кишка, складки слизистой расправляются, что дает возможность продвинуть дальше ректороскоп и лучше осмотреть слизистую оболочку. Затем отключается устройство подачи воздуха, и в работу включается окуляр.

Подготовка

К процедуре ректороманоскопии обязательно необходимо подготовиться, так как без соблюдения определенных условий процедура будет либо неинформативной, либо невозможной.

Подготовка включает:

  • тщательный сбор анамнеза и сведений о непереносимости препаратов (если исследование производится под действием седативных веществ);
  • проведение ректороманоскопии возможно только через неделю после предшествующего рентгенологического исследования пищеварительного тракта с применением бария, который препятствует осмотру слизистой кишки.

Перед ректороманоскопией необходимо:

  • соблюдение диеты за 2-3 суток до проведения исследования. Следует исключить свежие овощи и фрукты, так как они способствуют образованию большого объема каловых масс. Разрешаются каши, кроме пшенной, перловой и овсяной, нежирные сорта рыбы и мяса, бульоны;
  • накануне вечером и в день процедуры необходимо отказаться от приема пищи;
  • желательно вечером и утром перед ректороманоскопией сделать несколько очистительных клизм (до получения чистых вод);
  • возможно заменить очистительные клизмы приемом слабительных препаратов (лавакол, фортранс, дюфалак, флит).

Методика проведения ректороманоскопии

Ректороманоскопию проводят без обезболивания или под прикрытием седативных препаратов по настоянию пациента. Процедуру осуществляет опытный медицинский работник в специальном кабинете. Время манипуляции составляет 3-5 минут.

Больного укладывают в коленно-локтевое положение или на левый бок с приведенными и согнутыми в коленях ногами (первое положение предпочтительней). После изоляции анального отверстия от всех поверхностей тела врач приподнимает правую ягодицу и внимательно осматривает анальную область. Затем он вводит предварительно смазанный вазелином палец в анальный канал, ощупывает и определяет его состояние, а также пальпаторно изучает слизистую прямой кишки. После извлечения пальца врач осматривает его на предмет слизи, крови или каловых масс.

Ректороманоскоп обильно смазывают вазелиновым маслом (для облегчения вхождения) и вращательными движениями вводят в анальный канал. При достижении анального сфинктера больного просят потужиться и продолжают введение прибора дальше, до достижения ректосигмоидального сфинктера.

В кишку накачивается немного воздуха (при этом возможны небольшие болевые ощущения) для расправления складок слизистой оболочки. Затем ректороманоскоп продвигают дальше (в целом, примерно до 20см), в дистальный отдел сигмовидной кишки.

Во время извлечения прибора вращательными движениями с постоянной подкачкой воздуха внимательно осматривается слизистая кишки. При обнаружении полипа или другого патологического участка его удаляют или проводят биопсию (забор ткани) для дальнейшего гистологического исследования.

После завершения процедуры пациента оставляют в одиночестве или проводят в палату/туалет для беспрепятственного выведения газов (так как в кишку был накачан воздух).

Показания

Для проведения ректороманоскопии необходимы следующие показания:

  • истечение слизи или гноя из прямой кишки в большом количестве (хронические и острые воспаления, подозрение на кишечную инфекцию, язвенный колит);
  • боль в ректальной области (подозрение на злокачественную опухоль, внутренний геморрой, трещины слизистой оболочки, аденома простаты);
  • кровотечения из прямой кишки (геморрой, рак прямой или сигмовидной кишки, полипы, трещины слизистой, свищи, внутренний эндометриоз);
  • предварительный этап перед проведением ирригоскопии;
  • хронические запоры;
  • профилактическое обследование всех людей старше 40 лет.

Противопоказания

Абсолютным противопоказанием является тяжелое состояние пациента:

  • тяжелое общее состояние пациента;
  • рубцовое сужение прямой кишки
  • сердечно-сосудистая или дыхательная недостаточность;
  • отсутствие сознания вследствие инсульта или черепно-мозговой травмы.

Относительные противопоказания:

  • массивное кишечное кровотечение;
  • острые воспалительные процессы ануса и прямой кишки;
  • обострение геморроя с тромбозом узлов;
  • острая трещина анальной области и/или прямой кишки.

Что диагностирует ректороманоскопия

В норме слизистая оболочка сигмовидной кишки интенсивного розоватого цвета, в ней выражены полукруглые складки и ямки. Слизистая оболочка прямой кишки выглядит красной, так как в ней хорошо развита кровеносная сеть. Граница между прямой кишкой и анальным каналом окрашена в багровый цвет. Нижняя часть анального канала имеет серо-коричневый цвет и переходит в кожу околоанальной области, где располагаются волосы.

Ректороманоскопия позволяет диагностировать следующие заболевания:

  • аденома простаты у мужчин, эндометриоз прямой кишки или ретроцервикальный эндометриоз у женщин;
  • геморрой, как наружный, так и внутренний;
  • язвенный колит;
  • хронический парапроктит;
  • трещина прямой кишки;
  • полипы прямой и сигмовидной кишки;
  • разросшийся анальный сосочек;
  • злокачественная опухоль кишки;
  • анальные свищи;
  • анально-прямокишечный абсцесс.

Осложнения

При правильном, методичном и аккуратном проведении процедуры появление осложнений, таких как поверхностное повреждение кишки, ее перфорация и другие, сведено к минимуму. Поэтому для предстоящей ректороманоскопии важно тщательно выбрать специалиста, имеющего достаточный опыт в проведении такого рода обследования.

Ректороманоскопія (синонім: проктосигмоидоскопия, проктоскопия, ректоскопія) — ендоскопічний метод дослідження слизової оболонки прямої і сигмоподібної кишок. Проводиться за допомогою ректоскопа, що представляє собою порожнистий металевий циліндр, в який вставлений металевий стержень (рис. 1). Тубус разом зі стрижнем вводять у пряму кишку при колінно-ліктьовому положенні хворого. Після цього стрижень виймають і вставляють замість нього освітлювальний прилад. Огляд слизової оболонки вдається справити на глибину до 30 см від ануса.
За 1-2 години перед введенням ректоскопа очищають нижній відділ товстої кишки за допомогою клізми
. Якщо у хворого є пронос, заважає огляду слизової оболонки кишки, то за годину до дослідження дають йому 8-10 крапель настойки
опію. Тубус попередньо піддають кип’ятінню, потім змащують вазеліном і обертальними рухами вводять у пряму кишку відповідно її анатомічного ходу — спочатку горизонтально, а потім направляють кілька кзади до крижів (рис. 2).
Нормальна слизова оболонка прямої і сигмовидної кишок темно-рожевого кольору, волога, з блискучою поверхнею
. При патологічних процесах можна побачити набряк слизової оболонки, виразки, крововиливи, пухлини.
Ректороманоскопія, що проводиться періодично, вважається одним із найбільш достовірних методів своєчасного розпізнавання пухлин прямої і сигмовидної кишок.
Ректороманоскопія у дітей виробляється як діагностичне дослідження при підозрі на поліп, виразку, рідше пухлина прямої кишки, виділення крові через задній прохід, запорах неясної етіології, після перенесеної дизентерії та колітів для контролю стану слизової оболонки
. У дітей старшого віку ректороманоскопію виробляють без знеболювання, у молодшого — під наркозом (в стаціонарі і поліклініці), користуючись дитячим ректоскопом. Кишечник очищають високими клізмами напередодні ввечері і в день дослідження. Ректороманоскопію зазвичай проводять у положенні хворого на спині. Тубус ректоскопа, попередньо протерту спиртом, змазують вазеліном і вводять повільно, без насильства. Огляд полегшується введенням в кишку повітря з допомогою балона Річардсона, з’єднаного із трубкою ректоскопа. Незмінена слизова оболонка кишки рожевого кольору, з поперечними складками, не кровоточить. Поліпи невеликого розміру можна виявити тільки при ретельному дослідженні, зміщуючи тубус ректоскопа не тільки по довжині, але і у вертикальному і горизонтальному напрямку, розправляючи складки слизової оболонки. При патологічному розширення та подовження кишки необхідно враховувати її вигини.

Ректороманоскопія (від лат. rectum — пряма кишка, S-romanum — сигмовидна кишка і грец. skopeo — розглядаю; синонім: проктосигмоидоскопия, ректоскопія, проктоскопия) — огляд слизової оболонки прямої і сигмоподібної кишки за допомогою ендоскопії. Застосовують ректороманоскопы Р-50, Р-60 (рис. 1) ленінградського заводу «Червоногвардієць». Ректороманоскопическому дослідженню передує підготовка хворого та інструментарію.
Підготовка хворого полягає у звільненні нижнього відділу кишечника від фекалій очисною клізмою за 2-3 години до дослідження. При запорі може знадобитися додаткова клізма або прийом проносного напередодні ввечері. При діареї незадовго до дослідження дається опій або (і) робиться невелика очисна клізма. Перед дослідженням ректороманоскоп в зібраному вигляді, трансформатор з реостатом і інші необхідні інструменти повинні знаходитися на столі біля обстежують.
Положення (позиція) хворого під час дослідження має велике значення
. Найбільш вигідним є колінно-ліктьове положення (рис. 2, 1), так як в такому
положенні відбувається спонтанне пневматична розширення ампули прямої кишки, випрямлення кута між нею і прямокишково частиною сигмовидної кишки, що значно полегшує введення ендоскопічної трубки і огляд слизової оболонки
. Якщо ж з якихось причин (різка загальна слабкість, ураження суглобів, захворювання серцево-судинної системи тощо) хворому не можна надати зазначену позицію, то дослідження проводять на правому або на лівому боці (латеральна позиція) з піднятим тазом, і приведеними до живота стегнами. Однак у цьому положенні ендоскопію виробляти важче і вже на самому початку її зазвичай доводиться вдаватися до роздування (інсуфляції) кишки. Після того як хворий прийняв колінно-ліктьове положення, оглядають анальну і перианальную області (зовнішній геморой, анальні тріщини, випадіння слизової оболонки, нориці та ін) і в міру потреби проводять пальцьове дослідження кишки.
Показання до ректороманоскопії досить різноманітні: патологічні виділення з кишечника, тенезми, неприємні відчуття в прямій кишці, запори, коліт, дизентерія, геморой, підозра на пухлину. Протипоказання до ректороманоскопії: гострий перитоніт, різко виражений запальний Процес у самій кишці і оточуючих її тканинах, важкий загальний стан хворого.

Рис. 1. Ректороманоскопы: вгорі Р-50, внизу Р-60.
Рис
. 2. Колінно-ліктьове положення (I), фази введення ректороманоскопа (2 — 5).
Рис
. 3. Схема поздовжнього і поперечних розрізів прямої кишки і прямокишково частини сигмовидної кишки і ендоскопічна картина: 1 — anus; 2 — m. sphincter ani ext.; 3 — m. sphincter ani int.; 4 — pars sphincterica (a — interna; б — externa); 5 — plica coccygea et plica sacralis int.; 6 — plica terminalis; 7 — rugae flexurae; 8 — plica labialis.

Техніка ректороманоскопії. Трубку з обтуратором, злегка підігріту і на вентральном кінці змащену вазеліном, обертальними рухами вводять в анальний канал на 4-5 см у горизонтальному напрямку (рис. 2, 2; перша фаза введення). Після цього обтуратор виймають з трубки, включають освітлювальну систему (лампочка), дорсальное отвір трубки закривають окуляром або лупою і таким чином подальше просування ректороманоскопа здійснюють при освітленому полі зору під контролем ока. Для огляду слизової оболонки ампули прямої кишки трубку просувають вперед і дещо догори (рис. 2, 3; друга фаза), а по мірі наближення її до сигмоподібної кишці (11-13 см від ануса) поступово знову переводять у горизонтальне положення (рис. 2, 4; третя фаза). Вхід в сигмовидну кишку дуже часто виявляють не відразу, щоб знайти його, слід провести кінцем трубки обережні рухи в різні боки.
Якщо це не приводить до мети, то трубку злегка виводять, а хворого просять глибоко дихати, в результаті чого вхід в сигмовидну кишку інколи починає ритмічно, відповідно дихальним рухам, відкриватися і закриватися. У деяких випадках виділення із сигмовидної кишки газів, слизу або залишків рідкого вмісту може вказати те місце, куди повинна бути спрямована трубка. Частіше ж за все доводиться вдаватися до обережного роздування кишки, що зазвичай призводить до розкриття входу в сигмовидну кишку. Просування в ній трубки проводиться під кутом донизу (рис. 2, 5; четверта фаза). На відміну від ректоскопии, сігмоїдоскопія завжди потребує інсуфляції, яку повинен робити той, хто обстежує, а не помічник. Внаслідок інсуфляції складки слизової оболонки розгладжуються, просвіт кишки розширюється і таким чином полегшується просування трубки і огляд слизової оболонки. До введення методу інсуфляції слизова оболонка сигмовидної кишки була малодоступна для огляду. Однак методом інсуфляції не слід зловживати. Після того як трубка введена на максимально можливу глибину (30-35 см), її повільно виводять назад і в цей же час проводять більш ретельний огляд. Анальний канал оглядають тільки на зворотному шляху, так як при введенні трубка проходить через нього закритою обтуратором. Для детального дослідження анального каналу краще користуватися анускопом.
Після кожного дослідження трубку і мандрен стерилізують, протирають спиртом і висушують
. Кип’ятіння ламподержателей не бажано, можна обмежитися протиранням їх спиртом.

Рис. 1 — 6. Ендоскопічна картина на різних рівнях нормальної кишки. Рис. 1. Область ректальних сфінктерів. Рис. 2. Ректальні складки — куприкова і нижня сакральна. Рис. 3 і 4. Вхід в сигмовидну кишку, ректосигмоидальная складка. Рис. 5. Складки сигмовидної кишки. Рис. 6. Губовидная складка — межа ендоскопії. Рис. 7 — 12. Вид слизової оболонки при деяких патологічних її станах. Рис. 7. Запальна гіперемія і точкові крововиливи на куприкової складці. Рис. 8. Маленькі ерозії і крововиливи на куприкової і нижній сакральної складках. Рис. 9. Дві неглибокі подживающие виразки у верхній частині прямої кишки. Рис. 10. Виразка з нерівними краями, прикрита фібринозно-гнійним нальотом в сигмовидній кишці. Рис. 11. Фолікулярні виразки в сигмовидній кишці. Рис. 12. Атрофія слизової оболонки сигмоподібної кишки.

Нормальна ендоскопічна картина на різних рівнях кишки (рис. 3 і кольор. табл., рис. 1-6). Коли ректороманоскоп введений на 5-6 см, видно ампула прямої кишки з виступаючими в її просвіт великими поперечними складками. Таких постійних ректальних складок зазвичай буває дві-три і рідко більше. Нижня куприкова складка знаходиться на відстані 6-8 см від ануса. Одночасно буває видно і друга — нижня сакральна складка, розташована трохи вище куприкової і як би перекрещивающаяся з нею під гострим кутом. Нерідко зустрічається третя складка менших розмірів — верхня сакральна. На відстані 11-13 см від ануса, тобто на кордоні між прямої і сигмовидної кишкою, іноді можна бачити добре виражену так звану ректосигмоидальную (термінальну) складку.
В інших випадках вхід в сигмовидну кишку по виду має деяку схожість з затвором кисета, то з мітральним клапаном, то з зевом матки та ін
. Сигмовидна кишка ендоскопічно різко відрізняється від прямої своїм вузьким просвітом, спадающимися податливими стінками, ніжними легко сглаживающимися циркулярними складочками. На відстані близько 20 см від ануса на заднебоковой стінці кишки зазвичай добре видно пульсація клубової артерії. На глибині 30-35 см, яка є межею ендоскопії, можна бачити так звану губовидную складку, що утворюється за рахунок природного перегину сигмовидної кишки. Слизова анального каналу (3-4 см) утворює 8-10 поздовжніх, коротких, дистально розширюються складочок, анальних стовпчиків (columnae anales), між якими внизу є відкриті догори маленькі кишеньки (sinus anales). Ендоскопічно ці складочки представляються у вигляді невеликих здуття, пірамідок, оточуючих отвір трубки. Нормальна слизова прямої і сигмовидної кишки темно-рожевого кольору, волога, з блискучою поверхнею; в анальному каналі вона трохи яскравіше.
Ендоскопічна картина при патологічних станах — див
. кольор. табл., рис. 7-12.

  • Ректороманоскопія у дітей

Послідовність
дій

Обґрунтування

Обладнання

Колоноскоп,
ректальне
дзеркало;
стерильні:
лоток, шприци
з голками,
пінцет,
простирадло,
серветки,
ватні
кульки;
рицино­ва
олія, за
показанням
солеві
проносні
препа­рати,
кухоль Есмарха,
газовивідна
трубка,
підставка-штатив,
0,1 % розчин
атропіну в
ампулах, 50 %
розчин
анальгіну,
шприц міст­кістю
5 мл, 70 % розчин
етилового
спирту,
розчин Сайдекс
ОПА,
стерильний
вазелін,
пелюшка,
мило, 6 % розчин водню
пероксиду, миска,
гумові
рукавички,
губка

Підготовка
медичної
сестри до
роботи

Вимити
руки,
надягнути
стерильні
рукавички

Забезпечення
інфек­ційної
безпеки

На
стерильну
поверхню
простирадла
виклас­ти: колоноскоп,
стерильний
матеріал,
сервет­ки,
ректальне
дзеркало

Дотримання
правил
асептики

Змазати
колоноскоп
стерильним
вазеліновим
маслом

Полегшення
введен­ня колоноскопа

Зібрати
шприц і
набрати
ліки для премедикації

Підготовка
пацієнта

Пояснити
пацієнту
хід
процедури.
Одержати
згоду на її
проведення.
Провести психологічну
підготовку
пацієнта

Мотивація
пацієнта до
співпраці.
Дотри­мання
прав
пацієнта на
інформацію

Порекомендувати
пацієнту
протягом 3—4
днів
дотримувати
безшлакову
дієту.
Напередодні
після обіду
(о 15°°) дати випити
50 мл рицино­вої
олії

Запобігання
процесу
бродіння і
зменшен­ню
перистальтики
в травному
тракті. Для
кращого
очищення
кишок

Увечері
напередодні
дослідження
і зранку
провести
очисні
клізми до
появи
чистої води.
Останню
клізму
зробити
вранці за 2
год до
проведення
дослідження

Забезпечення
очищення
кишок

Процедуру
проводити
натще

За 30 хв
до
дослідження
провести премедикацію
2 мл 50 % розчину
анальгіну
або 0,2 % розчину
платифіліну
і 1 мл
промедолу
внутрішньом’язово

Забезпечення
знеболювання

Положення
пацієнта
лежачи на
лівому боці з
підведеними
до живота
ногами

Дослідження
краще
проводити
після іригоскопії

Особливості
будови
прямої і
сигмоподіб­ної
кишки,
забезпе­чується
краще
проход­ження
колоноскопа

Техніка
процедури

Процедуру
виконує
лікар,
медична
сестра асистує.
Вимити руки,
надягнути
гумові рука­вички

Дотримання
правил
асептики

Увести
стерильний колоноскоп
за
допомогою
ректального
дзеркала.
Після введення
його в ректосигмоїдальний
відділ
товстої
кишки по­класти
пацієнта на
спину. У
такому
положенні
лікар
проводить колоноскопію

Урахування
особли­востей
будови
кишок

Після
проведення
процедури
витягнути коло­носкоп,
допомогти
пацієнту
встати.
Запропо­нувати
пацієнту
відпочити.
Спостерігати
за станом
пацієнта

Запобігання
ускладненням

Дезінфекція

Дезінфекцію
колоноскопа
проводять
розчи­ном Сайдекс ОПА
відповідно
до
алгоритму
«Дезінфекція
предметів
догляду»

Забезпечення
інфек­ційної
безпеки

Показання:
виділення з
прямої кишки
гною, слизу,
крові;
наявність
болю в прямій
кишці; стійкі
закрепи;
гістологічне
дослідження.

Протипоказання: тяжкий
загальний
стан; гострі
гнійні процеси
у
відхідниковій
ділянці;
рубцеві звуження
прямої кишки.

Послідовність
дій

Обґрунтування

Обладнання

Кухоль
Есмарха
з гумовою
трубкою
завдовжки 1,5 м
з краном, наконечни­ком,
вазелін, ректороманоскоп,
гумові
рукавички, 96°
етиловий
спирт,
розчин Сайдекс
ОПА,
миска

Підготовка
пацієнта

Пояснити
пацієнту
хід
процедури.
Одержати
згоду на її
проведення.
Про­вести
психологічну
підготовку
пацієнта

Мотивація
пацієнта до
спів­праці.
Дотримання
прав
пацієнта на
інформацію

За 2—3
дні до
обстеження
дати
пацієнту послаблювальні
препарати,
якщо він
страждає на
закрепи. Щоденно
призна­чають
по 50 г
рицинової
олії

Забезпечення
очищення
кишок

0 2019 вечеря (чай з
печивом)

Легка
вечеря
сприяє
легко­му
засвоюванню
їжі

Увечері,
напередодні
дослідження,
про­вести
пацієнту 2
очисні
клізми з
інтер­валом
30 хв до появи
чистої води

Забезпечення
повного очи­щення
кишок

Поставити
газовивідну
трубку на 1
год

Запобігання
виникненню
метеоризму

Уранці
за 2 год до
обстеження
провести
пацієнту
очисну
клізму,
спорожнити
кишки до появи
чистої води
і ввести
газовивідну
трубку

Повторне
очищення
кишок
сприяє
ефективному
прове­денню
процедур

Обстеження
проводити
натще

Запобігання
виникненню
перистальтики
кишок

Перед
обстеженням
попросити
пацієнта спорожнити
сечовий
міхур

Сприяє
ефективному
прове­денню
процедури

Положення
пацієнта

Перше
положення — колінно-ліктьове
на
перев’язувальному
столі, опустивши
ступні за
його край, а
ліктями
впирати­ся у
стіл

Ураховується
анатомічна
будова
прямої кишки

Друге
положення —
лежачи на
правому
боці з трохи
піднятим
тазом

Обов’язки
медичної
сестри:


підготувати
пацієнта;


підготувати
ректороманоскоп;


допомагати
лікарю під
час
процедури;


провести
дезінфекцію
ректороманоскопа

Дезінфекція

Дезінфекцію
ректороманоскопа
прово­дять
розчином Сайдекс
ОПА
відповідно
до
алгоритму
«Дезінфекція
предметів
догляду»

Забезпечення
інфекційної
безпеки

Даний метод сьогодні часто використовується для визначення стан прямої кишки, як встановлення точного діагнозу. Ця процедура ще має назву сигмоскопія, так як в процесі обстеження сигмовидна кишка також приймає участь.

Ректороманоскопія — спосіб вивчення слизової прямої, у тому числі сигмовидної кишки і її дистального відділу. Даний процес діагностування виконується за допомогою спеціального приладу — ректороманоскопа має вигляд трубки, діаметр якої становить два сантиметри, а довжина від 25 до 35 сантиметрів. Цей апарат оснащений освітлювачем, в тому числі лінзами і спеціальним інструментом, який необхідний для виконання нагнітання повітря.

Ректороманоскопія сприяє вивченню кишечника, зокрема його слизової оболонки, від заднього проходу довжиною від 15 до 30 сантиметрів. Ця процедура сприяє взяття невеликої частини тканини, яку потім відправлять на гістологічне дослідження, що проводиться під мікроскопом. Таку маніпуляцію проводять перед проведенням колоноскопії або ж ірігоскопії.

Багато пацієнтів перед цією діагностичною процедурою відчувають страх, однак це безпідставно, в даній статті ми вивчимо більш докладну інформацію про методи проведення ректороманоскопії і про пристроях, необхідних для її здійснення.

Показання до проведення такого діагностування

Дане дослідження виконують у таких випадках:

  • коли у пацієнта спостерігається хронічний геморой, цей процес допомагає діагностувати внутрішні гемороїдальні вузли;
  • в якості підготовчої процедури перед подальшим огляді кишечника;
  • якщо існують підозри пухлинних захворювань прямої кишки і розвиток раку в сигмовидній кишці;
  • коли у представників сильної статі виникають підозри на новоутворення в передміхуровій залозі, а у жінок, якщо існують підозри формування пухлини органів малого таза;
  • якщо в прямій кишці спостерігаються різні хронічні запалення, наприклад, такі як хронічний парапроктит;
  • існують порушення стільця, наприклад, проноси, тривалі запори, зміна характеру стільця.

 

У певних випадках ректороманоскопія виступає в якості цілющою процедури. Так, наприклад, якщо існує поліп прямої кишки невеликого розміру, таке доброякісне пухлиноподібне освіту можна усунути ендоскопічним шляхом.

Надає ректороманоскопія небезпеку здоров’ю?

Фахівці стверджують, що дана процедура є цілком безпечним і безболісним методом. Це сприяє якісному дослідженню і вивченню стану прямої кишки. Дана маніпуляція виконується амбулаторно і не вимагає перебування пацієнта в стаціонарі, тим самим не призводить до порушення працездатності та зміни його ритму життя. Ректороманоскопія проводиться в поліклініці спеціалізованого напряму або ж в діагностичному центрі.

Підготовка до проведення ректороманоскопії

Для ретельного вивчення слизової зсередини перед проведенням діагностування необхідна спеціальна очищення кишечника, що включає дієтичні обмеження: перед початком процедури за дві доби необхідно виключити з меню пацієнта овочі, грубу їжу і фрукти. Найчастіше доктора пацієнтам рекомендують виконувати натщесерце ректороманоскопію.

Фахівці виділяють такі способи підготовки до здійснення ректороманоскопії:

  • виконання очисних клізм, спочатку роблять їх напередодні дослідження у вечірній час і ранковий період в день діагностування, до початку процедури десь за три години;
  • використання медичних препаратів з проносним ефектом, таких як фліт, фортранс, дюфалак тощо;
  • застосування соответвующих проносних мікроклізм, наприклад, Микролак.

Підготовка для проведення такої маніпуляції повинна бути досить ретельної, оскільки саме цей етап є важливим для правильності результатів. Деякі пацієнти, які страждають запорами, можуть поєднувати препарати з проносним ефектом і очисні клізми.

Спосіб виконання даного дослідження прямої кишки

Ректороманоскопію проводять у кабінеті, який оснащений спеціальним обладнанням. Як правило, для виконання цієї маніпуляції не потрібно робити знеболювання. Проте в певних випадках допустимо проведення місцевої анестезії. Так, наприклад, якщо у хворого є анальна тріщина або в цьому місці спостерігаються якісь пошкодження травматичного характеру. За наполяганням пацієнта дуже рідко можливе використання внутрішньовенної анестезії.

Перед початком виконання цієї процедури лікар проводить пальцеве ректальне діагностування. Для цього хворий повинен прийняти колінно-ліктьове положення, дозволяється йому лягти на лівий бік. Після ретельного змащування анального каналу вводиться трубка ректоскопа на чотири-п’ять сантиметрів. Потім для згладжування складок слизової оболонки в тубус ректоскопа проводиться накачування повітря.

Доктор хворому пояснює, що під час просування апарату можливе виникнення позивів на спорожнення прямої кишки. У процесі дослідження використовується електровідсмоктувач, він необхідний для усунення слизу, рідких випорожнень і крові. При ректоскопии в період нагнітання повітря у пацієнта можливе виникнення болю в нижній ділянці живота або ж якийсь дискомфорт. У разі, коли діагностування приносить пацієнтові досить сильні больові відчуття, то його припиняють.

Результати проведення ретроманоскопии

Дане дослідження допомагає ретельне вивчення кишки, у тому числі є особливо важливим інструментом для проведення оцінки злоякісної пухлини товстої кишки.

Ретроманоскопия сприяє проведення ретельної діагностики певної хвороби. Провідні фахівці рекомендують виконувати обстеження товстої кишки жінок і чоловіків, вік яких перевищує 50 років з метою визначення онкологічних захворювань і доброякісних поліпів товстої кишки. Таку маніпуляцію необхідно проводити не рідше ніж один раз на п’ять років.

Пацієнти, які молодші за віком, проводити цю маніпуляцію можуть рідше, якщо в сім’ї у них немає близьких родичів, що страждають злоякісним новоутворенням товстого кишечника.

Існуючі протипоказання до виконання ректороманоскопії

Така маніпуляція має певні обмеження для її проведення, до них відноситься серйозне стан пацієнта, наприклад, зміна мозкового кровообігу, патологія серця і судин, дихальна недостатність тяжкого ступеня. У разі якщо ризик виконання цієї процедури значно більше її доцільності.

Не можна виконувати ректороманоскопію, якщо у пацієнта спостерігаються хвороби важкого запального характеру: анальна тріщина, гострий парапроктит або тромбофлебіт гемороїдальних.

Дана маніпуляція, проведена у дітей

Для виконання ректороманоскопії дітям роблять внутрішньовенну анестезію. При проведенні маніпуляції використовують спеціальні дитячі апарати, що мають менший розмір. Діти повинні виконати таку ж підготовку, як і дорослі.

Ректороманоскопію дітям проводять при наступних показаннях, якщо спостерігаються гемороїдальні вузли, пролапс слизової оболонки, кровотечі в товстій кишці. Це дослідження допоможе визначити вади розвитку товстої кишки, зокрема її дистального відділу, визначити різні патології, зокрема проктосигмоїдит, парієтальний коліт.

Не можна дітям робити ректороманоскопію, якщо у них в заднепроходном отворі спостерігаються запальні зміни, перитоніт, можливо звуження ануса.

З вищесказаного випливає, що дана процедура являє собою найкращий спосіб, що допомагає визначити онкологічні захворювання товстої кишки. Її застосовують також для вивчення різного роду проблем прямої кишки, до них відносяться запор, больові відчуття в області черевної порожнини, кровотечі.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *